Герой Небесної сотні Олександр Плеханов, активний учасник Євромайдану, загинув два роки тому на барикадах від пострілу снайпера під час бойових дій на Майдані Незалежності.

Посмертно удостоєний Звання Герой України — «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності».

 

 

Ректор КНУБА Петро Мусійович Куліков звернувся до усіх присутніх із подякою за те, що пам’ятають Олександра: “Найвища цінність на землі – людське життя. На жаль, так сталося, що Олександр віддав за нашу з вами свободу найцінніше. Але ми знаємо, що людина жива доти, поки вона живе у пам’яті інших. Ми поставили Саші цей пам’ятник, і ми покладаємо квіти до його підніжжя, тому що він – завжди живий у наших серцях”.

 

У свою чергу, Олесандр Володимирович Кащенко, декан архітектурного факультету, де навчався Олександр Плеханов, повідомив про те, що зараз триває збір голосів на користь петиції про перейменування вулиці Вузівської на честь Олександра Плеханова: “Іменем нашого героя за дорученням ректорату вже названо Алею, а тепер сподіваємося на те, що з’явиться й вулиця. Небесна Сотня насправді жива для кожного патріота як пам’ять про незламну волю і боротьбу до останнього подиху”.

 

Мати загиблого героя Інна Олександрівна звернулася до присутніх із закликом бути мужніми і не припиняти боротьбу за ті високі ідеали, які постали на Майдані, як би це не було складно в сучасних умовах: “Якщо ми здамося і не зламаємо цю систему, проти якої виступили мільйони людей два роки тому, то багато хто з українців буде жити в інших державах, а нам потрібно зараз боронити свою”. Інна Олександрівна також побажала усім студентам успіхів у їхніх планах і проектах та світлого майбутнього в оновленому суспільстві.

На завершення слово взяв однокурсник Олександра Плеханова, який розповів про останній день життя героя й про вирішальну битву на барикадах: “Можна знайти друзів, але не кожен може стати побратимом. Там, на Майдані, Саша став для мене побратимом. У нього завжди був якийсь дивовижний оптимізм, велика віра у людей і Батьківщину, і смерть за ці ідеали його не лякала. Усі ми народжуємося і помираємо, але є велика різниця у тому, за що ми помираємо. Олександр своїм подвигом показав, що його боротьба була не марною і своє життя він віддав за нову, щасливу Україну – ту Україну, якою він її хотів бачити”.