ЦИБУХ Валерій Іванович

Вале́рій Іва́нович Ци́бух (9 березня 1951) — український партійний, громадський і державний діяч, дипломат, кандидат філософських наук. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1986—1988 р. Член ЦК КПУ у 1988—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (з 1987 року).

Народний депутат СРСР у 1989—1991 р. Голова Буковинського земляцтва в м. Києві.

Освіта вища: Київський інженерно-будівельний інститут (1974), Вища партійна школа при ЦК КПУ (1984), Дипломатична академія при МЗС СРСР (1992).

Народився 9 березня 1951 року в місті Сторожинець Чернівецької області. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут(1974) та Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1984). Винаходи, наукові праці: «Спосіб очищення лопатей двигуна літака Ан-24», монографії з питань молодіжної політики та соціального захисту молоді.

У 1968 працював помічником кіномеханіка кінотеатру «Буковина» в селищі Глибока Чернівецької області. У грудні 1974 обирається першим секретарем Залізничного райкому ЛКСМ України м. Києва. У 1977 працює на виробництві — майстром вентиляційної дільниці, начальником механічної дільниці заводу в м. Києві. З листопада 1977 на комсомольській роботі — секретар, перший секретар Київського міськкому ЛКСМ України. З 1983 другий секретар ЦК ЛКСМ України. У серпні 1986 року обраний першим секретарем ЦК ЛКСМ України. З 1989 по 1991 народний депутат СРСР від Могилів-Подільського виборчого округу та член уряду Радянського Союзу на посаді міністра у справах молоді. З 1991 по 1998 працював на дипломатичній роботі в Посольстві України в Росії. Був заступником голови держадміністрації м. Києва, першим заступником міністра транспорту України, радником Прем’єр-міністра України з питань розвитку міжнародних транспортних коридорів. З 1996 по 2005 президент Автомобільної федерації України. З 1998 голова Державного комітету України по туризму. З 2001 голова Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України. З початку 2002 по 2005 голова Державної туристичної адміністрації України. З 08.2005 по 12.05.2010 Надзвичайний і Повноважний посол України в Греції. З 07.03.2006 по 12.05.2010 Надзвичайний і Повноважний Посол України в Албанії за сумісництвом.

Нагороджений

Медаль “На славу Чернівців”
орден «Дружби народів»
орден «Знак Пошани»
Заслужений працівник культури України

ЛИСОВ Ігор Володимирович

Ігор Володимирович ЛИСОВ (нар. 14 липня 1958, м. Хмельницький) — український політик, народний депутат України Верховної Ради 6-го скликання, заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики. Член Партії регіонів з 2007 до 2012 року. Почесний президент будівельної компанії «Ліко-Холдінг»[1], засновник та президент Благодійного фонду «‬Рідне місто моє». Президент Федерації України зі стрибків у воду.

Ігор Володимирович Лисов народився в 1958 році у Хмельницькому.

Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Теплогазопостачання і вентиляція, кваліфікація інженер-будівельник».

1980—1985 роки — майстер, виконроб БМУ «Київміськсантехмонтаж».
1985—1989 роки — інструктор Московського райкому КПУ м. Києва.
1989—1996 роки — заступник голови, 1-й заступник голови Московської райдержадміністрації м. Києва.
1996—2003 роки — голова ради холдингової компанії «Ліко-Холдінг».
2002—2006 роки — депутат Київської міської ради.
2003—2006 роки — заступник голови Київської міськдержадміністрації — начальник Головного управління комунальної власності м. Києва.
2006—2007 роки — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 97 у списку). Голова підкомітету з питань природокористування Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
2007—2012 роки — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 156 у списку). Член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики. Член Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.
З 2011 року — віце-президент Конфедерації будівельників України.
У 2012 році Ігор Лисов здобув ступінь доктора наук з державного управління, автор багатьох наукових робіт та інноваційних розробок.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ (2011) та ІІІ ступенів (2003). Має почесне звання «Заслужений будівельник України».

ЛІСІЦЬКИЙ Микола Федорович

Лісіцький Микола Федорович (1952-2012)

Антимонопольний комітет України

Заступник Голови Антимонопольного комітету України – державний уповноважений. Дата вступу на посаду: 01 марта 2007

Освіта технічна

Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут санітарно-технічний факультет та Інститут вищої кваліфікації Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю правознавство, юрист.

Науковий ступінь: Кандидат наук

Трудова діяльність

Працював інженером, старшим інженером науково-дослідного сектора, асистентом, доцентом кафедри теплотехніки, деканом спецфакультету нових напрямків науки, проректором з економічної та комерційної роботи Київського інженерно-будівельного інституту.

З серпня 1994 року призначений на посаду глави Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. З березня 2004 року – державним уповноваженим – головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. У березні 2007 року призначений заступником Голови Антимонопольного комітету України – державним уповноваженим.

ПАНТЕЛЕЄВ Петро Олександрович

Петро Олександрович Пантелеєв (нар. 11 липня 1975, м. Київ) — український політик. Заступник голови Київської міської державної адміністрації.

Освіта Повна вища, у 1997 році — Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, теплогазопостачання, вентиляція та охорона повітряного басейну, інженер-будівельник.

Липень 1992 — червень 1997 — студент Київського державного технічного університету будівництва і архітектури.

Жовтень 1997 — червень 2003 — головний інженер ЖЕК–406 Радянського району м. Києва, ЖЕК–1016 Шевченківського району м. Києва.

Червень 2003 — грудень 2005 — начальник ЖЕК-1015 Шевченківського району м. Києва.

Грудень 2005 — листопад 2006 — заступник директора по експлуатації та благоустрою КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району, м. Київ.

Листопад 2006 — червень 2009 — заступник начальника управління житлово-комунального господарства, начальник управління житлово-комунального господарства; начальник відділу регулювання житлово-комунального господарства Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Червень 2009 — грудень 2010 — заступник голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Грудень 2010 — липень 2012 — заступник начальника Головного управління — начальник управління експлуатації житлового фонду Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Липень — листопад 2012 — заступник начальника Головного управління — начальник управління енергоефективності Головного управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Листопад 2012 — квітень 2014 — начальник управління розвитку та реформування житлово-комунальної інфраструктури Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Квітень — серпень 2014 — голова Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

У вересні 2014 року призначений на посаду заступника голови Київської міської державної адміністрації.