Повідомлення про прийняття дисертації до розгляду

Разовою спеціалізованою вченою радою КНУБА, ДФ 26.056.009, затвердженою Наказом МОН №72 від 20.01.2021, прийнято до розгляду дисертацію здобувача ступеня доктора філософії – Чан Пен. Тема дисертації: Трансформація елементів китайської архітектури в європейській архітектурі XVIII – початку ХХ століть. Код та назва спеціальності – 191 «Архітектура та містобудування». Шифр та назва галузі знань – 19 «Архітектура та будівництво». Наукові керівники – Івашко Юлія Вадимівна, доктор архітектури, професор, нострифікований доктор хабілітований, КНУБА, Чернишев Денис Олегович, доктор технічних наук, професор, КНУБА.

АНОТАЦІЯ

Чан Пен. Трансформація елементів китайської архітектури в європейській архітектурі XVIII – початку ХХ століть. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 191 Архітектура та містобудування спеціалізація архітектура. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2021.

У вступі сформульовано актуальність теми дослідження, мету і задачі дослідження, окреслено об’єкт і предмет дослідження, хронологічні і територіальні межі, наукову новизну, виявлено теоретичне і практичне значення роботи, апробацію результатів дослідження, публікації здобувача.

В першому розділі «Стан та проблеми дослідження впливів китайської архітектури на європейську архітектуру» проаналізовано джерельну базу з представленої теми, вплив історичних, природно-кліматичних та культурологічних чинників на появу і розвиток китайських малих форм – павільйонів, а також висвітлено причини появи стилю «шинуазрі» в Європі і специфіку його прояву в різних галузях мистецтва і в побуті.

Простежено процес перетворення павільйону на високоадаптивну будівлю шляхом урізноманітнення функцій, а відтак модифікації образного рішення. Водночас при цьому залишився основний принцип вторинності павільйону до оточуючої його природи. Архітектор ніколи не видозмінював природне оточення, навмисно підкреслюючи втручання людини, навпаки, він лише непомітно удосконалював природне середовище, в тому числі і засобами архітектури малих форм. Не-тотожність китайського павільйону від європейського павільйону в стилі «шинуазрі» заключається в глибинному філософсько-релігійному підґрунті китайського павільйону і звичайному прагненні до екзотики, архітектури як елементу розваги в павільйонах стилю шинуазрі. Виявлено етапи захоплення Європою східними впливами і специфіку цих впливів на кожному періоді. На основі аналізу джерельної бази виявлено коло недосліджених питань, які планується розглянути в дисертації.

В другому розілі «Основи методології дослідження стильових характеристик традиційної китайської архітектури» описана розроблена методологія, визначено можливості застосування системного підходу в дослідженні китайських павільйонів і описано порядок дослідження китайських павільйонів і павільйонів стилю «шинуазрі» на основі методу системно-структурного аналізу, висвітлено принципи і методи збереження і реставрації китайських павільйонів в світлі державної політики та міжнародних пам’яткоохоронних документів.

Поряд з традиційними науковими методами запропоновано застосувати в якості основного метод системно-структурного аналізу для того, аби проаналізувати павільйони в оточуючому середовищі, принципи побудови композиції, розпланування, морфологію характерних форм, конструктивні схеми, декор і поліхромію. Також піднято питання охорони історичних садів і павільйонів в руслі міжнародних і державних пам’яткоохоронних документів.

В третьому розділі «Містобудівні, об’ємно-планувальні та художньо-образні особливості китайських павільйонів» визначено основні принципи та характерні прийоми розміщення павільйонів відповідно їх функціонального призначення, виявлено і систематизовано типи планів, специфіку побудови об’ємно-просторової композиції, характерні елементи та конструкції павільйонів, їх декоративне оздоблення та колористичне вирішення. Цей розділ фактично є основним, оскільки в ньому доведено, як за допомогою вибраної методології, базуючись на джерельній базі і матеріалах авторських досліджень можно системно відобразити основні принципи проектування і будівництва китайських павільйонів, що дає змогу порівняти їх в розділі чотири з павільйонами в стилі шинуазрі.

Виявлено канонічні основи китайського ландшафтного дизайну, які передбачали підпорядкованість соціальній ієрархії при одночасному збереженні основних канонічних прийомів. Виділено такі принципи китайського саду: сад як втілення ідеального гармонійного світу з домінуванням природи і вторинністю архітектури; відсутність далеких перспектив і розподіл ділянки на кілька відокремлених пейзажних картин; спільність образних прийомів ландшафтного дизайну і живопису; прийом зменшеної копії реального пейзажу; поетичність і відповідність оточеннб малих архітектурних форм – павільйонів в назві і образі, наявність головної осі північ-південь з орієнтацією головних приміщень на південь. Охарактеризовано традиційний перелік прийомів ландшафтного дизайну китайського саду – «шан-шуй», «одне озеро-три гори», «запозичення пейзажу», «сад в саду», «пейзаж як картина в рамі», «розділення пейзажу» і визначено, що головними складовими саду були водні масиви і гори – штучно створені чи природні. Серед садів були розраховані на огляд в процесі руху (більші за розмірами сади) і розраховані на огляд з однієї точки, наприклад з павільйону(невеликі сади).

Систематизовано пропорційну та метро-ритмічну побудову павільйонів різних регіонів, типи силуетів і дахів як найбільш «знакового» елементу. Детально проаналізовано принцип роботи конструкції доу-гун, специфіку декоративного оздоблення і поліхромію. Скульптурне оздоблення використовувалося рідко, його замінювали композиції з каменю і малі архітектурні форми – павільйони.

В четвертому розділі «Прояв стилізованих форм китайських павільйонів в стилі «шинуазрі» визначено специфіку містобудівного розташування павільйонів, їх образ, планування, морфологію форм, декор та колористичне вирішення.

Визначено, що на відміну від китайських павільйонів, які були зведені для різних верств населення, павільйони стилю шинуазрі стали ознакою аристократизму і навіть тоді, коли європейські архітектори прагнули втілити окремі ознаки китайського саду, вони підходили до проектування з позицій європейця, і це призводило до хибного враження про китайську культуру взагалі.

Відсутність тотожності китайського і європейського саду та парку з павільйонами доведена на рівні розпланування, окремого об’єкту і його елементу. Виявлено дві групи європейських павільйонів стилю шинуазрі: павільйони, які надають хибне уявлення про китайські архітектурні традиції («Китайський павільйон» в Сан-Сусі, палац Пілніцбург, «Китайська альтанка» в Олександрії) та павільйони, які представляють спрощену версію китайських архітектурних традицій («Пагода Дракона» в Сан-Сусі, «Китайський павільйон» в палаці Пілніц, «Китайський павільйон» в Царському селі, «Китайська альтанка» в парку Софіївка).

У висновках дисертації наведено узагальнюючі положення, які розкривають результати дослідження.

1. Аналіз композиційної побудови, розпланування, функціональної організації свідчить про те, що павільйон протягом свого існування еволюціонував від простої військової споруди для стратегічних цілей до багатофункціональної, різноманітної за розплануванням і художньо-образним вирішенням будівлі, яка стала одним з найбільш масових типів будівель по всій території Китаю і основним елементом садово-паркового дизайну. Поступово з’явились трактати, де описувались правила побудови і дизайн павільйонів, тобто по мірі еволюції цього типу архітектурної будівлі під практичне будівництво було підведено теоретичні основи.

2. Загальна характеристика традиційних китайських павільйонів, так само як і китайської архітектури в цілому, така: спадкоємність розвитку архітектури від періоду до періоду і поступове ускладнення і квінтесенція ознак національної архітектури, різних в об’єктах різної соціальної ієрархії, підкреслено складне формотворення з надлишковою дрібною деталізацією соціально значущих павільйонів, ускладненість і підкреслений активний силует будівель, перетворення кожного конструктивного елементу на елемент декору засобами деталізації, декорування і колористики, використання відкритих яскравих кольорів в поліхромії, де кожний колір використовується в певному місці з певним значенням. Регіональні особливості проявились в формах дахів, ярусності, силуетах, поліхромії, будівельних матеріалах.

Аргументовано, що павільйон в Китаї був високоадаптивною будівлею, пристосованою до різних функцій, і водночас найбільш масовим типом будівлі з сконцентрованим вираженням національних і регіональних ознак. Павільйони завжди отримували вигляд і масштаб, визначений природним оточенням і найчастіше мали назву, пов’язану або з зовнішнім виглядом, або з краєвидом навколо, або з визначною подією, або з рядками вірша.

Традиційно павільйони мали такі форми планів: квадратні, прямокутні, круглі, шести- та восьмигранні, «у вигляді бегонії» («Begonia shape»), «у вигляді віяла» («fan shape»), «у вигляді квітки сливового дерева» («plum flower shape»), плани могли бути спарованим з двох кіл чи шестигранників. Найчастіше вони спирались на масивні дерев’яні стовпи червоного кольору. Павільйони могли бути повністю відкритими на стовпах, частково відкритими чи закритими стінами.

3. Сформульовано характерні ознаки композиційної побудови павільйонів. Визначено такі типи павільйонів за співвідношенням довжини і висоти: тип 1 – витягнуті по горизонталі, з співвідношенням 1:0,5, тип 2 (найбільш характерний) – близькі до квадрату зі співвідношенням частин 1:1, і тип 3 – витягнуті по вертикалі, зі співвідношенням близьким до 1:2. Це доводить, що композиція павільйонів не розвивалась вгору і її виразність ґрунтувалась на експресивному силуеті дахів.

Характерні схеми горизонтальних членувань такі: розподіл фасаду на дві частини, на три частини, на чотири частини, на п’ять частин. Трьохчастинний поділ є найхарактернішим.

Павільйони не можуть аналізуватись на основі традиційних європейських пропорційних схем, оскільки зводились за специфічними китайськими модулями. Втім, в багатьох випадках павільйони не вкладаються в традиційну модульну схему. Найчастіше зафіксовано співвідношення, коли 1/3 висоти колони дорівнює виносу даху, що визначалось природно-кліматичними умовами.

Відмічено чотири типи силуетів павільйонів (малорозвинутий силует;

розвинутий силует з активною пластикою даху; розвинутий силует з пластикою ярусних дахів; дуже розвинений і підкреслено структурований силует з активною плаcтикою ярусних дахів). Аналіз довів, що найбільш поширеним був розвинений силует з активною пластикою одноярусного даху, тобто саме дах відігравав головну роль в створені характерного силуету.

4. Дах був найбільш виразним національним і регіональним елементом китайської архітектури в цілому. Відмічено чотирьох схилі дахи (одно- та двохярусні), чотирьосхилі із загнутими вгору кінцями (одно-, двох- та трьохярусні), наметові з угнутими гранями на ортогональному плані, у вигляді зрізаного намету з угнутими догори кінцями на гексагональному плані, напівщипцові, конічні. Іноді в одному павільйоні могло поєднуватись кілька типів дахів. Найбільш характерним національним елементом були угнуті і багатоярусні схилові дахи, які відрізнялись в різних регіонах і були найбільш експресивні на сході, в поодиноких випадках в центрі і на південному заході. Криволінійність таких дахів і їх великий винос визначалась специфікою конструктивної схеми доу-гун і кліматичними особливостями регіонів з великою кількістю опадів. Покрівлю вкривали глазурованою черепицею, чорненою черепицею, очеретом, корою дерев.

Відмічено прості і складні обриси дахів, круглі, квадратні, трикутні, гексагональні, октагональні дахи та дахи змішаного типу. Виявлено шість основних типів силуетів дахів із значною кількістю різновидів, які відрізняються в різних регіонах. Північний схід сформував тип павільйону зі спарованим дахом, схід, рідше центр і південний захід тип підкреслено угнутих вгору «рогатих» дахів.

5. Визначено, що в періоди бароко, рококо, класицизму архітектори намагались повторити у власній інтерпретації китайські форми, а в періоди історизму і модерну відбувалось творче переосмислення орієнталізму і трансформація східних форм без буквального копіювання. В цьому полягає різниця творчого сприйняття Сходу в XVIII-першій половині XIX століття і в другій половині XIX-на початку XX століття. Якщо говорити про східні впливи на модерн-ар-нуво, то це усвідомлення митцями Європи сюжетів, їх композиції, відчуття природи і її втілення в архітектурі і мистецтві. Вплив орієнтальних традицій на архітектуру модерну також відбувався опосередковано, не шляхом спрощеного копіювання, як в стилі «шинуазрі», а шляхом модифікації східних принципів проектування, формотворення, злиття штучного і природного середовища, трансформації простору, перетворення ієрогліфів на лінію модерну – «удар батога». Це ж саме можна сказати і про символіку і образність модерну-ар-нуво, який сприйняв багатозначущість, символізм і містицизм архітектури Сходу, однак втілив це в європейській, а архітектурі.

6. Доведено шляхом порівняння нетотожність китайських павільйонів і альтанок стилю «шинуазрі» за методом системно-структурного і порівняного аналізу. Аргументовано, що стиль «шинуазрі» одночасно запозичував образи палацових і храмових будівель та малих архітектурних форм, які в Китаї були регламентованими для об’єктів різного функціонального призначення, а в Європі поєднувались в одній будівлі. В Китаї архітектура палацового павільйону відрізнялась від храмового павільйону і павільйону в саду – як за розмірами, так і за морфологією та семантикою елементів, декоративним оздобленням. Натомість в Європі садові павільйони мали часом навіть образ пагоди, отже, це доводить, що такі об’єкти в Європи являли собою певну «театральну декорацію», коли образ будівлі не витікав органічно з її функції, до того ж будівля стилю «шинуазрі» не мала притаманних китайським павільйонам складових елементів даху, стіни та стилобату.

Тема дослідження впливів китайського мистецтва і архітектури залишається відкритою для подальших досліджень, так само як і тема зворотного впливу європейських архітектурних традицій на архітектуру Китаю в добу історизму і модерну кінця ХІХ-початку ХХ століть.

Ключові слова: трансформація елементів, китайська архітектура, європейська архітектура.

Інформацію надано Козаковою О.М., канд.арх., доц.каф.ІТА КНУБА, вч.секр. вч.ради разового захисту ДФ 26.056.009 КНУБА.