Серед науковців часто побутує думка про те, що соціальні, гуманітарні науки займаються абстрактними проблемами. Це не відповідає дійсності. Так, на кафедрі політичних наук і права викладачі та студенти-юристи досліджують трансформації права в умовах стрімкого розвитку комунікаційних технологій. Кілька днів тому доцент Олег Халабуденко та його вихованці Єлизавета Вершина та Євген Низовий представили свої напрацювання в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Є. Низовий досліджує поняття «права на ім’я», яке він оцінює як особисте немайнове право, що завдяки функції розпізнавання забезпечує соціальне існування фізичної особи. Але студент констатує, що у законодавстві відсутнє визначення цифрової особистості, а «держава має менший вплив на цифровий профіль громадян, аніж корпорації», які створюють програми зв’язку. Євген дійшов висновку, що ефективних регулюючих норм, які б гарантували, що персональні дані не опиняться в руках «ворожих сил», поки що не створено.
О.Халабуденко та Є.Вершина в свою чергу дійшли висновку, що «відокремлення правової сфери на основі технологічного розвитку (інформаційного права) не повинно спричиняти радикальних змін у сформованих інститутах права», але законодавці не можуть бути байдужими до перетворень. Тому ними запропоновано в рамках реновації Цивільного кодексу України закріпити визначення «цифровий контент» і «цифрова річ», встановивши для них спеціальний правовий режим, відмінний від режиму матеріальних об’єктів.
Євген Перегуда
