У 50-ті роки минулого століття помітно зросли масштаби навчальної та матеріально-технічної бази інституту. Викладачі і вчені вирішували складні наукові проблеми галузі, пов’язані з виробництвом будівельних в’яжучих речовин з місцевої сировини, індустріалізацією відбудовчого та цивільного будівництва , розробкою раціональних механізмів та обладнання для виконання будівельних робіт тощо.
КІРІЄНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ
(1879 – 1971 )
КІРІЄНКО І.А. – доктор технічних наук, професор кафедри технології виробництва бетонних і залізобетонних конструкцій. Заслужений діяч науки і техніки УРСР(1960). Дійсний член Академії будівництва і архітектури України(1955). У 1909 р. закінчив Київський політехнічний інститут. Працював інженером з будівництва шляхів (1909-1920), завідувачем відділу проектування шляхів Київського земства (1913-1918), професором Київського політехнічного інституту та інституту народного господарства, Київського залізничного технікуму (1913-1941). Приймав активну участь у будівництві Горьківського автомобільного і Харківського тракторного заводів, крупних об’єктів у різних містах СРСР, впроваджуючи методи зимового бетонування залізобетонних конструкцій. Очолював кафедру шляхово-будівельних матеріалів Київського автошляхового інституту (1944-1947). З 1947 по 1971 р. працював у КІБІ . Був консультантом будівництва Каховської та Волгоградської ГЕС, Придніпровської та Луганської ГРЕС, Дарницької ТЕЦ тощо. Керував сектором в’яжучих бетонів в Академії будівництва і архітектури УРСР (1955-1963). У 1917 р. захистив кандидатську дисертацію, 1948 р. – докторську. Напрям наукової діяльності – бетонування при знижених температурах. Підготував 10 кандидатів наук. Автор 98 наукових праць, серед них 40 монографій, навчальні посібники, інструкції, рекомендації. Основні праці:
«Бетонные работы на морозе» (1918,1955);
« Расчет состава высокопрочных и обычных бетонов и растворов» (1961);
«Бетонные, каменные и штукатурные работы на морозе» (1962).
Відзначений урядовою нагородою.
Матеріал підготувала директорка музею КНУБА Н.Водзінська