Вітальне слово від Київського національного університету будівництва і архітектури виголосив д.ек.н., професор, лауреат Державної премії України, Заслужений працівник освіти України, ректор КНУБА Куліков Петро Мусійович, який привітав гостей та родичів з видатною датою, розповів про вклад Вєтрова Ю.О. у розбудову університету.

Від кафедри будівельних машин виступив к.т.н., професор, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, завідувач кафедри Пелевін Леонід Євгенович.

Один письменник сказав, що велике бачиться на відстані. Тому величина Юрія Олександровича Вєтрова все більше і більше з потоком років, все ясніше і ясніше стає зрозумілим для нас.

Сорок років тому, коли ми були молодими інженерами та асистентами кафедри будівельних машин, ми погано розуміли усю велич нашого ЮА (так ми його називали між собою).

Так! Ми знали, що він видатний вчений, що він є засновником наукової школи з дослідження та інтенсифікації робочих процесів землерийних машин.

Так! Ми знали і відчували на собі його вимогливість, його вміння зацікавити студентів при читанні лекцій, організовувати наукові експедиції для проведення дослідів та іспитів, його властивість бачити у співробітниках кафедри однодумців. Його спрагу до покращення наукової та матеріальної бази кафедри – створення наукової дослідницької лабораторії нових землерийних машин, створення полігону будівельної техніки, де могли проводити дослідження аспіранти та практичні заняття зі студентами, створення стендового залу для проведення лабораторних робіт та наукових досліджень.

Але ми не могли оцінити розмах його крил, адже це він та під його керівництвом було побудовано комплекс корпусів та студентських гуртожитків, адже це під його безпосереднім керівництвом зміцнювалась матеріальна база кафедр і лабораторій, організовувались нові факультети. Це завдяки його організаторській роботі у 1976 році КІБІ був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. По його підручниках навчалися і зараз навчаються сотні студентів, його монографії та наукові статті і по цей час є джерелом наукових знань аспірантів та здобувачів. Його наукова школа дозволила заснувати в Україні та за кордоном нові наукові напрямки по вивченню руйнування ґрунтів і природних середовищ.

Його плідна творча та організаційна робота навчила нас, тоді молодих, творчо відноситись до роботи і щиро до студентів.

Колектив кафедри глибоко вдячний, що нам поталанило працювати під керівництвом Юрія Олександровича, ми пам’ятаємо його і будемо пам’ятати.

Також виступили:

Баженов Віктор Андрійович, д.т.н., професор, академік НАПНУ, Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державних премій України у галузі науки і техніки, освіти, завідувач кафедри будівельної механіки КНУБА.

У 1961/62 навчальному році я навчався на третьому курсі спеціальності «Промислове і цивільне будівництво». Лекції з курсу «Будівельні машини» читав професор Ю.О. Вєтров. Згадуючи ті часи з позицій сьогоднішнього дня, слід сказати, що професор Ю.О. Вєтров був цілком правий, коли говорив, що у нього на кафедрі був «зразково організований навчальний процес». Це було дійсно так – змістовні лекції з викладанням фундаментальних понять, практичні заняття, курсове проектування, вивчення схем робочих органів машин, плакати і ілюстрації, розрахунково-графічні завдання, практика на полігоні будівельних машин, де студенти знайомилися з роботою на бульдозері, екскаваторі, баштовому крані тощо.

До речі, випускники нашого курсу регулярно зустрічаються більш ніж півстоліття. В свій час у цих зустрічах брав участь і професор Ю.О. Вєтров, але і зараз уже багато років по тому ми згадуємо його як викладача і як ректора.

У пам’яті спливає багато заходів, зустрічей, дискусій, спілкування як у формальній так і в неформальній обстановці.

Професор Ю.О. Вєтров – відомий учений у галузі теорії різання ґрунтів, член-кореспондент НАНУ, Заслужений діяч науки і техніки, Лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки, користувався надзвичайно високим авторитетом у колективі інституту, практично необмеженим. Серед співробітників панувала думка, що все про що говорив, вимагав і виконував Ю.О. Вєтров було спрямоване виключно на благо інституту. Феномен цього авторитету, мабуть, полягав у безмежній відданості справі розвитку інституту, яку він проніс через все своє життя.

Професор Ю.О. Вєтров – активний учасник Великої Вітчизняної війни, часто говорив про свою військову долю, зокрема, згадував, що звістку про початок війни він отримав під час тренування з веслування на р. Дніпро. До речі, Ю.О. Вєтров до останніх років життя мав чудову спортивну підготовку, повсякденно і не тільки особистим прикладом підтримував фізкультурно-масову і спортивну роботу в інституті.

Ю.О. Вєтров був вимогливим керівником і в першу чергу надзвичайно вимогливим до себе особисто. Окрім великої організаційної роботи він постійно тримав у полі зору рукописи монографій, підручників, наукових статей, збірок тощо. Ними була заповнена величезна полиця у його кабінеті.

Ю.О. Вєтрову належить ініціатива розміщення інституту за нинішньою адресою на Повітрофлотському проспекті. Заселення лівого крила головного корпуса почалося у 1963 році, оскільки була загроза передачі цього корпуса іншому навчальному закладу країни. Навіть ми, тоді студенти 5-го курсу ПЦБ, поспіхом займали «дипломки» на четвертому поверсі лівого крила. І в подальшому Ю.О. Вєтров у своїй діяльності докладав значних зусиль з розвитку матеріально-технічної бази інституту.

Але безумовно найбільша заслуга професора Ю.О. Вєтрова полягає у створенні творчого колективу інституту, засади якого в певній мірі збереглися і зараз. Ю.О. Вєтров з величезною повагою відносився до своїх учителів, таких як проф. В.М. Ярін, проф. М.Д. Жудін та інші. Він високо цінував і підтримував учених. Нелегкі часи були в житті у професора Д.В. Вайнберга і професора В.Д. Глуховського, але завжди вони відчували постійну підтримку і піклування особисто проф. Ю.О. Вєтрова. І може завдячуючи саме цьому ми маємо сьогодні відомі наукові школи. Він з великою повагою ставився до проф. Б.М. Лобаєва і його наукової школи, особисто знав і спілкувався з видатними архітекторами і митцям, які працювали в інституті. Разом з відомим професором М.М. Жербіним професор Ю.О. Вєтров докладав багато зусиль по створенню сучасного випробувального центру. До речі, на відзначенні 90-річчя проф. М.М. Жербіна президент НАНУ академік Б.Є. Патон відзначав цю роль професора Ю.О. Вєтрова і тепло згадував про нього.

Професор Ю.О. Вєтров протягом багатьох років керував кафедрою будівельних машин, любив і цінував своїх співробітників, часто називав їх за іменем, знав членів їх родин тощо.

Професор Ю.О. Вєтров підтримував і розвивав нові форми навчальної роботи, зокрема, створення серії так званих навчаючих машин.

Професор Ю.О. Вєтров надавав дуже великого значення розвитку науково-дослідної роботи кафедр. У свій час в інституті був створений науково-дослідний сектор.

Ю.О. Вєтров був ініціатором створення в інституті нових спеціальностей – САПР, АСУ тощо відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Більше того, він створив їх на своєму факультеті, щоб взяти основну відповідальність за їх подальший розвиток. Сьогодні можна впевнено сказати, що він випереджав свій час і по суті створив підвалини сучасного технічного університету.

До речі, професор Ю.О. Вєтров надавав великого значення розвитку і впровадженню обчислювальної техніки, інформаційних систем. Виступаючи на традиційній для вузу конференції із статики і динаміки тонкостінних просторових конструкцій, він підкреслював провідну роль обчислювальної техніки в науково-технічному прогресі, порівнюючи її з точкою опори у відомому афоризмі Архімеда.

Стиль роботи Ю.О. Вєтрова полягав, як він часто говорив, у контролі усієї управлінської вертикалі, підборі виконавців, знанні їх можливостей і потреб.

Професор Ю.О. Вєтров був людиною надзвичайно скромною, дуже критично і прискіпливо оцінював результати своє діяльності. Швидко йшли роки, інститут під керівництвом Ю.О. Вєтрова перетворився у провідний на терені України навчально-науковий центр. Постійними партнерами ректора були відомі будівельні міністри Г.К. Лубенець, Г.Р. Багратуні, А.М. Щепетильніков та інші, які систематично виступали на засіданнях Вченої ради інституту.

кожного, хто знав Ю.О. Вєтрова і працював з ним, залишився образ видатного ученого, педагога, організатора вищої освіти, людини, яка через все життя з гідністю пронесла високе імення Вчителя.

Назаренко Іван Іванович, д.т.н., професор, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри машин і обладнання технологічних процесів КНУБА, президент Академії будівництва України.

Із спогадів про видатного педагога, вченого Вєтрова Юрія Олександровича. В тодішньому КІБІ Ю.О. Вєтрова знали і поважали всі викладачі, співробітники, студенти.

Це відчувалося на кожному кроці, де він проходив, чи то в приміщенні, чи поряд із входом до інституту. За своєю звичкою ранком Юрій Олександрович заходив до інституту, цікавився про почуття і стан прибиральниць, простих робітників господарської частини, дуже ввічливо завжди вітався, далі відвідував підрозділи інституту і тільки потім піднімався до себе в кабінет.

Згадуючи 1970-73 роки, коли я був аспірантом, часто-густо Юрій Федорович Чубук (перший проректор інституту) ділився на кафедрі напрямками розвитку, розбудови інституту за ініціативою Юрія Олександровича. Його основною метою, теперішнім висловом, було підвищення іміджу та рейтингу інституту на всіх напрямках діяльності. Особлива турбота приділялася навчальному, науковому та виховному процесу студентів. Особисто Юрій Олександрович піклувався про забезпечення високого рівня методичної літератури, що виходила в інституті. Будучи головою методкомісії Міністерства освіти України за напрямком основних будівельних спеціальностей, приділяв увагу чіткому складанню планів видавництва навчальної літератури для всієї України, здійсненню рецензування із наступним обговорення на комісії.

Піклувався професор Вєтров Ю.О. і про якість дипломних і курсових проектів. Особисто відвідував ДЕК по захисту дипломних проектів.

Проводилися наукові семінари кафедр БМ і МОТП (на той час кафедра експлуатації і ремонту будівельних машин), в роботі яких Юрій Олександрович приймав активну участь. На такі семінари запрошувалися видатні вчені бувшого Радянського Союзу. Пам’ятаю приїзд одного із видатних вчених Домбровського (професор Московського інженерно-будівельного інституту). Згадую захист своєї кандидатської дисертації і питання, яке задав професор Вєтров Ю.О.: «Вы исследовали установившийся режим работы виброплощадки. А вместе с тем интересно было бы оценить ее работу в переходном режиме, где и происходит технологический процесс уплотнения?». Я відповів, що це дійсно так з точки зору ущільнення і врахую побажання в подальших дослідженнях. Однак в дисертації в основному досліджувався сталий режим для визначення опору, який є максимальним саме в цьому режимі. І він побажав мені подальших успіхів.

Таким талановитим був професор Ю.О. Вєтров, який назавжди залишиться в спогадах тих, хто з ним спілкувався.

Шкельов Леонід Тихонович,професор, декан будівельного факультету, який багато років працював разом з Ю.О. Вєтровим.

Розповів про особливу роль ректора Юрія Олександровича при становленні нашого університету, про будівництво учбових та наукових корпусів, гуртожитків, спорткомплексу університету.

Бойко Ігор Петрович, д.т.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри основ і фундаментів КНУБА.

Поділився своїми спогадами про ректора, професора Ю.О. Вєтрова.Від імені родини зі словами вдячності виступив зять Вєтрова Ю.О. – Голубенко М.А., відомий київський будівельник.Присутні переглянули документальний фільм-нарис «Спогади про життя та наукову спадщину Ю.О. Вєтрова».

Після закінчення конференції відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки ректора КІБІ Ю.О. Вєтрова, що розмістилася у залі Вченої Ради університету.

Після закінчення урочистостей присвячених 100-річчю від дня народження Вєтрова Ю.О. ректор університету Куліков Петро Мусійович разом зі співробітниками поклали квіти до пам’ятника Вєтрова Ю.О.

Детальніше – у фото- та відеозвітах.