32 роки тому за 100 кілометрів на північ від Києва сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – аварія на Чорнобильській АЕС, яка призвела до радіоактивного опромінення великої кількості людей, забруднення води та значних територій. 26 квітня проголошено “Днем чорнобильської трагедії”. Цього дня люди вшановують пам’ять загиблих під час трагедії, згадують про героїзм пожежників, експлуатаційного персоналу станції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Напередодні 26 квітня 1986 року сонце сіло за обрій, як завжди, освітивши згасаючими променями ажурні вишки електромереж, дахи будинків міста Прип’ять та високо випростану в небо руку-трубу четвертого енергоблоку. Працівники станції, які тоді заступали на робочу зміну, мешканці атомного міста, уся Україна і світ не знали, що через кілька годин гряде планетарна катастрофа.
Саме 26 квітня 1986 року о 01:23 за київським часом на четвертому реакторі ЧАЕС під час його планового вимкнення виникла неконтрольована ситуація, внаслідок якої сталися два вибухи. Їх потужність була настільки великою, що було зруйновано сталеву і свинцеву обшивки реактора, а в повітря піднялося понад 60 тонн радіоактивних матеріалів. Сумарна радіація викинутих у повітря ізотопів склала 50 мільйонів кюрі, що у 30-40 разів більше, ніж при вибуху ядерної бомби в Хиросимі у 1945 році. Величезні території виявилися забруднені радіонуклідами. Вибух реактора, пожежа, що послідувала за ним, і процеси, що відбувалися в опроміненому паливі, зумовили велетенський викид радіоактивності. Територія, прилегла до зруйнованого енергоблока, прилеглі будівлі і споруди були забруднені уламками тепловиділяючих елементів, графітової кладки, уламками конструкцій реакторної установки.
Вибух четвертого реактора на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України, якби у вогнище палаючого ядерного кратера не кинулися прип’ятські пожежні і нічна зміна станції, жертвуючи собою, щоб скувати масштаби катастрофи. Через кілька годин їх спалених радіацією, замінять інші. А потім лік тих, які замінятимуть, піде вже на тисячі. На десятки тисяч. Аж поки вони не вгамують шквал катастрофи. I буде ім’я їм, не знане досі у світі – ліквідатори. I буде визнано, що мужність їх не мала прецеденту.
Ми низько схиляємо голови перед ліквідаторами і з особливим почуттям їх вшановуємо! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас, щодня, щохвилини, завжди!
Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє.
Пропонуємо переглянути фільм:”Чорнобильська трагедія – біль України”^
https://www.youtube.com/watch?v=4n5gfZZAz0&list=PLhLfZAWUyP8o7US6C0QfkVILYWWJ6ctjb