Післямова до науково-практичної конференції
«Сакральна архітектура. Сучасні тенденції розвитку»
Неординарна подія відбулася минулої погожої суботи. Йдеться про виїзну науково-практичну конференція, присвячену сучасним тенденціям у православному храмобудуванні. Усі її учасники змогли на власні очі побачити новозбудовані дерев’яні храми в селах Київської області – Зеленьки та Олександрівка, а також у місті Миронівка, чотирьохсотліття якого святкувалося саме того дня. Був привід для святкування і у безпосереднього натхненника цієї конференції – професора Олега Слєпцова, якого удостоєно високим званням народного архітектора України. Він і знайомив учасників заходу із збудованими за його проектами церквами.
Дерев’яна церковна архітектура Київщини має багатовікову історію, витоки якої сягають часів Київської Русі, коли не тільки в межах міста, а й в кожному боярському чи купецькому дворі була власна зрубна каплиця. Якщо порахувати дерев’яні храми, збудовані на теренах Київщини починаючи з давньоруських часів, то йтиметься про тисячі об’єктів. Доля виявилась немилосердної до дерев’яної архітектури: більшість церков було знищено в роки войовничого атеїзму, значна частина зникла в часи Другої світової війни, окремі храми загинули від пожеж вже наприкінці ХХ століття. Свідоцтва величі цих безповоротно втрачених церков лишились лише в архівних описах, реєстрі Л.Похилевича, архівах В. та Д. Щербаківських, Г.Павлуцького, С.Таранушенка та інших науковців. Дерев’яна церковна архітектура виявилась більш вразливою до руйнувань порівняно з мурованою, яку частіше переобладнували під сховища, комори, клуби, музеї атеїзму, і таким чином залишалась можливість відновити її в майбутньому.
Роки незалежності України позначились відродженням своїх православних традицій, почали відбудовувати і зводити нові церкви, однак переважно це були муровані храми. Саме тому тема конференції «Сакральна архітектура. Сучасні тенденції розвитку» вирізняється актуальністю, оскільки вона привертає увагу до першооснов і витоків нашої православної архітектури, яка була дерев’яною. На прикладах трьох церков О.С.Слєпцов показав можливості сучасного формотворення в дереві і фактично спростував стереотип про «архаїчність» і «несучасність» архітектури з дерева. На прикладі цих церков якраз і доведено, що широкий загал сьогодні не уявляє, які широкі можливості відкриває дерев’яне будівництво. Присутні на конференції відзначили своєрідну камерність силуетів дерев’яних храмів, особливу акустику, неповторний вплив природного матеріалу, гармонійне вписування в довкілля, коли природа і церква сприймаються як одне ціле.
Новаторство творчості, яке відкриває дерев’яна архітектура, стало темою жвавої дискусії учасників. Автор проектів О.С.Слєпцов розповів, як йшов процес проектування, яку ідею він хотів втілити в храмах. Так, через вузьку ділянку в селі Зеленьки було запроектовано церкву у вигляді корабля (триверху тризрубну), причому «родзинкою» стало покриття бань металочерепицею, яка імітує гонт. У церкві Миронівки окрасою інтер’єру став «світовид» з давньослов’янською різьбленою в дереві орнаментикою, церква Олександівки співзвучна своїм силуетом навколишнім високим ялинам. Особливий святковий настрій створюють кольорові вітражні вікна. Складність проектування полягала в обмеженості фінансування та складності в підборі будівельників-майстрів по дереву.
Про це ж говорила і голова Зеленьківської сільради Вікторія Комар, ктитори-фермери, священики всіх трьох церков – благочинний отець Володимир, отець Михаїл та отець Григорій.
Гліб Ушаков, який викладає сучасну світову архітектуру, підкреслив, що під час конференції він змінив свою думку про дерев’яну архітектуру і тепер вважає її сучасною. Своїми думками про можливості дерев’яної архітектури в умовах сучасної України поділились О.В.Щербаков, Я.Я.Віг, С.Б.Зиміна, І.Г.Новосад, Ю.С.Серьогін, Ю.В.Івашко.
